До процедури звільнення працівника в період війни та за ініціативи роботодавця є певні вимоги.
Якщо до війни Кодексом законів про працю було заборонено звільнення працівника за ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, або перебування у відпустці, то зараз ст. 5 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» допускає можливість роботодавця звільнити працівника:
- у період тимчасової непрацездатності,
- у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку),
із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному», або першим днем після відпустки.
Підстави звільнення працівника за ініціативою роботодавця визначені ст. 40, ст. 41 КЗпП. Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і може кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що статтею 172 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.
Джерело: офіційний сайт Східного міжрегіонального управління Держпраці
