Переведення працівника на інше підприємство з 19.07.2022 стало більш простішою процедурою, а все тому, що у працівника забрали право переносити дні заробленої щорічної відпустки до іншого роботодавця.
Одна з підстав, коли звільняється працівник, – його переведення за згодою до іншої установи. Раніше такий працівник міг зберегти невикористану відпустку. Грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки перераховували на рахунок нового роботодавця. І в бухгалтерів обох роботодавців дійсно виникали проблеми у нарахування грошової компенсації, ЄСВ та оплати відпусток на новому місці. На новому місці дні відпустки оплачувались коштами від колишнього роботодавця, ЄСВ відповідно не нараховували (відсутні нарахування) і, відповідно, працівнику період відпустки не зараховували до страхового стажу. Саме завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX всі проблемні питання за переведення працівника на інше підприємство було усунуто. Тож розглянемо на що може розраховувати працівник, як надавати та оплачувати відпустку на новому місці роботи.
Якщо працівник звільняється з роботи, установа має виплатити йому грошову компенсацію за всі не використані дні:
щорічної відпустки;
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки).
Якщо ж відбувається звільнення через переведення працівника на інше підприємство, грошову компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток як і в загальному випадку роботодавець має виплатити працівнику у день звільнення.
Перерахувати суму компенсації установі, до якої переводиться працівник, за заявою працівника не можна. Роботодавець аби дотримати законодавство про працю зобов’язаний виплатити компенсацію за усі не використані ним дні щорічних відпусток.
За загальним правилом право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи в установі (ст. 10 Закону про відпустки). Допоки цей строк не завершився, відпустки надавайте лише у випадках, передбачених законодавством.
Тож якщо працівника прийняли на роботу за переведенням з іншої установи, для нього не діють особливі правила, за якими надають відпустки. Щоб отримати право на щорічну основну відпустку, потрібно, як мінімум, відпрацювати шість місяців.
Переведення працівника на інше підприємство – як розрахувати відпускні
Коли визначаєте суму відпускних, керуйтеся Порядком № 100. Цей документ не містить окремих правил розрахунку відпускних працівникам, яких прийняли на роботу за переведенням. Тому керуйтеся загальним правилом розрахунку відпускних.
Щоб обчислити середню заробітну плату для оплати часу щорічної відпустки ураховуйте виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю, коли надаєте відпустку або виплачуєте компенсацію за невикористані відпустки (п. 2 Порядку № 100).
Працівнику, який пропрацював в установі менше року, середню заробітну плату обчислюйте на основі виплат за фактичний час роботи. Тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу (дати укладення трудового договору) до першого числа місяця, в якому надаєте відпустку або виплачуєте компенсацію за невикористану відпустку.
Особливих умов, щоб обчислювати заробітну плату за час відпустки працівників у разі переведення працівника на інше підприємствоПорядок № 100 не передбачає. Тож суму заробітної плати за час відпустки розраховуйте з огляду на фактичні нарахування за час роботи в установі, куди перейшов працівник. Головне при цьому дотримати умови Порядку № 100 та роз’яснення Мінекономіки щодо застосування змін до нього.
проведіть з працівником розрахунок (заробітну плату за відпрацьований час, компенсацію за усі не використані ним дні щорічних відпусток, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи).
Якщо у день звільнення працівник не виходив на роботу, виплачуйте належну суму не пізніше наступного дня після того, як звільнений працівник пред’явив вимогу про розрахунок (ст. 116 КЗпП).
